Хто більші брати - люди з того боку "поля брані" - чи православні іншої конфесії?

Намагаюсь не писати (не дуже люблю і не дуже вмію) дописи таких типів:

1. Аналіз з богословських позицій, чому у моїй конфесії християнство правильніше, ніж в інших. По-перше, це спонукає до корпоративної гордині (яка ще гірше від особистої), а по друге - дай нам, Б. (перефразовуючи святого отця), найперше виправити власні недоліки. А також - у справжніх християн усіх конфесій (а таких не так багато) спільного поля для праці набагато більше, ніж причин для роз'єднань.

2. Таврувати іншу православну конфесію в Україні, що вони всі м.скалі. По-перше, дуже хочу сподіватись, що це не зовсім так (адже знаю таких, які проукраїнські), а , по-друге - примітивне таврування ніяк не сприяє тим, які хочуть бути з українською спільнотою, в їх наближенні до єдности. Замість емоційних гасел - необхідне терпляче і маловдячне спілкування з тими, хто відкритий до спілкування (якщо такі є)...

Але, тим не менше, якщо треба свідчити про правду Євангелія, яка цілком протилежна деякій публічній риториці - треба свідчити.

20 серпня на ютуб-каналі журналіста В. Золкіна вийшов репортаж про зустріч рос.полонених в Лаврі з митр. УПЦ Онуфрієм та їх участь у молебні. Золкін не є незалежним журналістом (він відомий тим, що, з дозволу державної влади веде бесіди з рос.полоненими. Отже, він є частиною сектору інформаційної та психологічної оборони від агресора). Значить, відеорепортаж із Лаври - це частина офіційної інформполітики.

Змістовний аналіз виступу митр. Онуфрія, на мою думку, представив архієп. Євстратій Зоря (див. його допис на ФБ-сторінці від 20.08). Я ж, користуючись інформацією, що є на його сторінці і на ФБ-сторінці спікера УПЦ прот. Миколая Данилевича, хотів би викласти з приводу цієї події такі власні міркування.

1. Основний наратив виступу митр. Онуфрія - цінність миру. "Мы хотим, чтобы был мир, – отметил митрополит. – Наша УПЦ делала все, чтобы русский и украинский народы жили в мире, согласии и любви". Цей наратив є безальтернативним з 2014 по 2021 рр. в УПЦ і продовжується (за маленьким винятком) у 2022 році. Маленький виняток - це відвертий виступ митр. Онуфрія на початку війни із називанням агресора агресором, а також проповіді і публічні заяви деякої малої кількости архиєреїв УПЦ (я бачив лише у 2-х).

Чи є це нормально - говорити загальні слова про мир, не вимагаючи справедливості і не називаючи зло злом?

Наскільки я розумію Євангеліє, Господь гостро картав лише одну категорію серед своїх опонентів, а саме "книжників і фарисеїв". І картав їх конкретно за одну річ - за фальш і лицемірство. "Бережіться закваски фарисейської!" - не один раз казав Він своїм учням і усім нам. І знаємо, кого Він називав батьком брехні.

Як мінімум, з початку 2010-х років (від самого початку правління п. К. Гундяєва це стало особливо помітно) РПЦ була слухняною і натхненною прислужницею імперської влади росії в поширенні агресивних імперських наративів. І в Україні вистачало "хресних ходів", "молитвених стояній" з по суті відвертими імперськими, антиукраїнськими гаслами. При багатьох єпархіях організовувались "патріотичні" "казачества" та інші організації. Смішно заперечувати російський вплив на "УПЦ" до 2014 року, але і після 2014 року він нікуди не дівся (наприклад, високі архиєреї УПЦ брали участь у внутрішньоросійських церковно-політичних акціях на кшталт "хресних ходів" на честь царя Миколи Романова, чому є свідки...). Але публічні заклики до миру і припинення "мєждуусобной брані" "в Україні - sic(" з 2014 року були, а водночас жодного дистанціювання щодо агресивної імперськості РПЦ з 2014 по 2021 роки - ніц... Тому і суспільство загалом не вірить миттєвому "перефарбуванню" публічної риторики УПЦ після травневого собору 2022 р.

2. Хто має час, подивіться відео від В. Золкіна. На 23 хв. митр. Онуфрій звертається до присутніх "дорогие братья". Як далі видно, він має на увазі полонених ворогів, які прийшли нас убивати ... Отже, ті, хто нас мав убивати - дорогі брати, з ними можна молитися? А , наприклад, віряни і духовенство ПЦУ - брати? З ними молитися - не можна!? Святі канони не дозволяють?

Для цікавості - був би вдячний за приклад публічної участі (не як приватної не публічної ініціативи) у спільній молитві духовенства двох гілок православ'я в Україні за останні років 15.

Тут виникає ще одне питання: наскільки справедливо приймати у повноту християнського спілкування тих, хто винен у злочинах? А ті, хто прийшов як агресор зі зброєю до нас - прирівнюються до убивців. Наскільки пам'ятаю, у ранні часи злочинці (убивці, зокрема) приймалися у повноту спілкування після кількох років покаяння. Чи це нормально - називати агресорів "братами" з позиції Божої справедливості?

Також цікавий момент - диякон називає імена "воїнів", за яких молиться духовенство, а потім їм бажає "благоденствія і многолєтія". Якщо це українські воїни - логічно було би починати з Головнокомандуючого ЗСУ. Але Валерія (Залужного) серед імен немає. Тоді - хто ці люди??

Окремим цікавим аналізом може бути розгляд інтерв'ю спікера УПЦ митр. Климента. Наприкінці він, з одного боку, певною мірою критикує РПЦ та п. Кирила. З іншого боку, певним курйозом є виправдання єпископа (з 53 хвилини) , що від'єднання УПЦ від РПЦ після 2014 року гальмувалось ... дбайливістю пастви УПЦ по дотриманню "канонічної чистоти" - ну да, а хто ж паству 30 років виховував так, що "канонічність" (а сукупність канонічних правил 5-12 століть як юридична система у 100 разів більш суперечлива логічно, ніж звід канонів Зімбабвійської республіки) для пастви значно важливіше, ніж Євангеліє. Про нього (Євангеліє) так часто, як про канонічність, мабуть, не розповідали.

Тут посилання на текст виступу митр. Онуфрія : https://www.facebook.com/mykola.danylevych

Нижче - власне проповідь і молебень.

https://www.youtube.com/watch?v=ENa7SF01mLo&fbclid=IwAR184XJXca1UmMXYqOL5Z5LEW-BJr27JcaPWfj8IN7wxbiddP27WHzKUZKI