«ВІН Є МИР НАШ»
(роздуми над недільним Словом Божим про МИР У ХРИСТІ ).
(24 Неділя після
50-ці, шанування ікони Богородиці «Скоропослушниця», пам'ять (за юліан. календарем)
святителя Нектарія Егінського , 100
років від дня упокоєння, + 1920).
Ефесянам 2: 14-22 ; Єв.
від ЛУКИ 8: 41-56 (про воскрешення доньки Іаїра та зцілення кровоточивої).
Серцем благовістя апостола Павла до ефесян є слова: 14 «Бо ВІН (Христос) –
МИР НАШ, Який зробив з обох одне і зруйнував перепону… І далі:
15 … щоб із двох сотворити в Собі Самому одну нову людину, влаштовуючи мир,
16 і в одному Тілі примирити обох із Богом хрестом, убивши на ньому
ворожнечу.
17 І, прийшовши, БЛАГОВІСТИВ МИР ВАМ, ДАЛЕКИМ І БЛИЗЬКИМ,
18 тому що через Нього і ті, й інші в одному Дусі мають доступ до Отця.
19 Отже, ви вже НЕ ЧУЖІ Й НЕ ПРИШЕЛЬЦІ, але СПІВГРОМАДЯНИ СВЯТИМ і СВОЇ
(ц-сл. «пріснії», гр. оригінал «οἰκεῖοι» - букв. «домочадці» ) БОГУ.
Бог же, багатий милістю, через Свою
велику любов, якою возлюбив нас ,
нас, мертвих через гріхопадіння,
ОЖИВОТВОРИВ ІЗ ХРИСТОМ…
Що, почуте сьогодні, для нас означає в нашому житті?
По-перше, апостол тут звертається не до всіх людей, а саме
до тих, кого Христос прикликає особистісно (це зрозуміло, якщо читати Послання спочатку).
І юдеї, і язичники (ті з них, кому направлене благовістя) – прикликані. Вони
щиро вірять, що знають, як бути з Богом. Але – до усунення перешкод Христом –
вони не мають миру. Ні миру з Богом, ні миру поміж собою і «іншими», які шукають
Бога по-своєму і мають іншу ієрархію цінностей.
І Господь – усуває
ці перешкоди Своїм Хрестом (тобто, хресними стражданнями і Воскресінням). Тепер
ми – в Ньому! По-перше, Він дарує нам Свій мир із Собою, звільнивши від гріха,
прокляття і смерті.
І, по-друге, мир з Богом звільняє нас від тягаря «чужинства»
, тягаря «приблуди» (пришельці, чужі, приблуди у давньому суспільстві – це люди,
які гостро відчували свою неповноцінність). Ми, усі християни разом - «свої», «домашні»,
«пріснії» Богу. І тому – ми як християни (якщо ми справді християни) – ми маємо
мир поміж собою – як «свої» Богу і, раз так – свої один одному.
Отже, властивість справді християнина – це мир у Христі з
братами і сестрами у вірі! Незалежно від юрисдикцій, конфесій, деномінацій…
Мир у Христі – великий дар і скарб. Він дає можливість
радіти іншому в його вірі, навіть, якщо інший – не вважає тебе своїм (приклад знову
ж таки за ап. Павлом: «як би не проповідували Христа, удавано або щиро – я й
тому радію і буду радіти», Филип. 1: 18). Радіти, приймати, прощати та
великодушно з дією прагнути до зближення.
Мир у Христі – це не лише мир між християнами. Той, хто
має скарб цього миру, знає, як Творець любить все, що Він створив. Тому цей мир
є також і здатність прозирати вірою і любов’ю у перспективу зближення з тими, хто поки що
віддалений від Спасителя. Тому заповідь «блаженні миротворці» - одне з найбільших
блаженств! Миротворці – «синами Божими назвуться»…
Враховуючи текст читаного сьогодні на Літургії Євангелія
(Лука, 8: 41 – 56) дерзну сподіватись, враховуючи наші насущні обставини, що мир у Христі дає
надію на близькість Спасителя і кровоточивим (як жінці, що зцілилася : «віра
твоя спасла тебе, іди З МИРОМ» 8:48), і на вічність тим, хто не на часі, прикро
відійшов від нас… Адже усім, хто сумує, Христос каже, як про доньку Іаїра: «Не
бійся, тільки віруй, - і буде спасенна… Не плачте, вона не померла, а уві сні»
(8: 48, 52).
І – ще важливо: мир у Христі – це зовсім не примирення зі
злом, це не потакання злу. Це – свобода, а раз свобода – то й сила у Христі.
Знову ж таки , апостол: «все можу в Ісусі Христі, Який укріплює мене!» (Филип
4:13).
А там, де свобода й сила правди – там і обрано напрямок
до справжнього миру. Так, довершений мир – буде у післябутті («пакибитії»): «милість
та істина зустрілися, правда і мир поцілувалися» (Пс. 84, 11).
Але – ми на шляху до нього. З МИРОМ, ГІДНІСТЮ І ПРАВДОЮ У
ХРИСТІ.
Зі святами! З ДНЕМ ГІДНОСТІ!
Ще зазначу, що сьогодні – благословіння Матері Божої як
Скоропослушниці (вона чує скоро наші молитви! ) І, знаючи це духом, великий для
нової Греції і улюблений всіма , хто знає його, православними (не лише греками)
святий Нектарій Егінський пропонує нам помолитися гімном, який він сотворив на
Її честь: Радуйся, Невісто Неневісная!
https://www.youtube.com/watch?v=xjIEdLL8eN0
МОЛИТВА св. Нектарію:
О, Святителю Нектарію, отче Богомудрий! Прийми, блюстателю віри православної, сповіді уст людей християн, зібрані сьогодні тут благодаттю Божою, що в тобі живе. Вість досягла нас, що ти, великий у Святих угодниче Христовий, тим, хто у всіх кінцях світу імя твоє призиває, являєшся і від хвороб ракових зцілення даруєш.
Чули про ієрея, який з тобою одного імені і який храм в честь твого імені збудував, в скорботі великій перебував , бо раковою виразкою грудною вражений був, кровю кожен день точився і страдав сильно, але справи своєї святої не полишив. Несподівано ти, Святителю багатомилостивий, з небес зійшов, йому в храмі видимим зявився. Він же, прийнявши тебе за собрата, одного з смертних, просячих твоїх молитв, говорить: « Хворий я сильно, але хочу святий алтар створити, потім хоч раз святу Літургію разом з прихожанами звершити, а після того і померти готовий, смерть бо мене не лякає».
Ти же, отче, бесплотним будуми, сльозами лице своє оросив і обійняв страждальця, цілуючи і говорячи; « Не сумуй, чадо моє, бо хворобою випробуваний здоровим будеш. Всі про це чудо знати будуть!». Він же, зцілений бувши, зрозумів , з ким розмовляв, а ти невидимим став.
О, великий угодниче Христовий Нектарію! Храм цей докінчений є нині і чудеса твої, що як море переливаються, примножуються! Ми ж пізнали, що молитві праведника має предшествувати зусердя наше до Служби Божої і готовність за Хреста померти, здоровими стаємо.
Молять тебе, отче праведний, хворіючі чада твої: хай здійсниться з нами воля Божа, блага, угодна і досконала, яка не хоче смерті грішника, але щоб він навернувся і живим був.
Ти ж , провіснику волі Божої, зціли нас благодатним явленням своїм, і хай великим буде Бог на небесах і на землі на віки віків! Амінь.
