ДУЖЕ  АБСТРАКТНА ПРИТЧА ПРО СТИЛЬ  НАШОГО СПІЛКУВАННЯ У СОЦМЕРЕЖАХ ;)

Двоє сусідів вийшли зранку з під'їзду (день, може , вихідний, нема поспіху, можна побалакати). Один художник, а інший філософ-аматор.

Технічні служби міняють каналізацію, і трактор викопав яму, поруч  із якою утворилася купа піску.

- Ого, яка дуже велика купа жовтого піску! - вигукнув художник.

Філософ скривився. - Я можу вказати на СІМ ознак того, що твоє твердження є деконструктивним і безпідставним.

- ?!?

- Отже: з'ясуймо по-перше, чи ти розумієш, про що ти говориш. Що ти мені показуєш?

- Ну, купу.

- По-перше : раз ти мені кажеш про купу, ти вважаєш, що це згромадження речовини я також сприймаю як купу. Але - це не факт. Поки немає чіткого терміну - що є купа - ти не повинен нав'язувати мені, що цей феномен. який ми можемо сприймати як нагромадження речовини, є купою. Але терміну - що є купа - наскільки я розумію, в нашій мові немає і бути не може. Чому? а) Саме слово "купа" - це не термін, який повинен мати чітке і єдине значення, воно суттєво неоднозначне - можеш витягти смартфон і подивитись у Словнику. Там "купа" (вибач за каламбур!)  досить відмінних значень. б) Очевидно, що це згромадження речовини (як нам здається), може трактуватися не як купа, а як купка, горбик,   кучугура чи ще якось. То ж твоє сприйняття баченого тобою як купи - є вельми сумнівне.

- От ти мене зафілософив! А що ще не так?
- Тут важко знайти, що "так", мій  друже ). Ну, зокрема: чому ти консистенцію цього утворення називаєш піском? Придивись уважніше. Видно ж, що речовина явно неоднорідна. Вона складається не лише з того, що ти б назвав "піщинками". Ці піщинки перемішані з більшими грудочками, які хто-небудь назвав би "землею" чи ґрунтом.  Ти скажеш, що піщинок суттєво більше. Але це лиш твоє суб'єктивне бачення! Наскільки більше має бути піщинок, ніж інших типів з'єднання частинок речовини, щоб назвати бачене тобою "піском" - ти сам не знаєш. То ж вважати твою "купу" складеною з піску - необґрунтовано.

- Далі. Чому ти цю свою "купу" називаєш жовтою? Знову -ж таки. якщо придивитись трохи уважніше - тут "купа" (ще раз вибач за каламбур!) різних відтінків різних кольорів. Від сірого до брунатного та багатьох відтінків коричневого. Ти можеш заперечити, що твоє  називання "піску" як жовтого - є певною процесом узагальнення чи групування: ми маємо здатність великі сукупності різних предметів називати певним збірними назвами. Припустімо, що це можливо. Але ти тоді маєш прийняти, що твоє бачення цього піску як жовтого - не єдине можливе. Маєш погодитися, що , наприклад, я, можу бачити цю "некупу" як "не жовту". Взагалі, прийми, що хто-небудь (я чи ще хтось) може сприймати те, що ти показуєш, як не-купу, не-пісок, і не-жовтий. І взагалі, я не зобов'язаний ні а) сам узагальнювати. сприймати сукупність різних феноменів як щось об'єднане спільними властивостями, і давати цьому спільному якусь назву, ні б) погоджуватися з твоїм принципом узагальнення.

- Ну. щоб не втомлювати. скажу тобі вже останнє: які ти маєш підстави казати мені: ця купа ДУЖЕ ВЕЛИКА? Ти тут проявляєш емоцію, експресію - отже, займаєшся тим, що емоційно впливаєш, тиснеш на мене своїм власним світобаченням. Знаєш, не кожен згоден приймати вторгнення іншої , чужої емоції, у свій внутрішній світ. Принаймні , ти мав би мені сказати - не "яка дуже велика купа...", а інакше: "Друже. подивись у цей бік, якщо на це в тебе буде волевиявлення. Я думаю (припускаю, переконаний, мені здається), що тут значна (в моєму розумінні - "дуже велика") кількість  речовини, схожої на жовтий пісок".

..... 

Про що ця притча? Про обмеженість нашого спілкування в соцмережах. Ні "вподобайка" вашому допису, ні 1000 вподобайок - зовсім не означають, що ваші читачі сприйняли ваше твердження (яке найчастіше має обсяг від одного до кількох речень) так,  як його розумієте ви.

Ті ж , хто вступає з вами в дискусію, часто не позначають, з чим вони не згодні. Вони можуть бути згодні з "дуже великою", "купою", піском, але бути не згодні з "жовтим". Або навпаки, з усім згодні, крім "дуже". Але ж вони у своєму дописі не твердять, що згодні з вами на 80 чи 90% ! Вони сперечаються. При цьому заперечення зазвичай має вигляд короткої репліки. і всі вжиті в цій короткій репліці розпливчасті, неозначені поняття ще більш нечіткі. ніж виписані тут поняття "купа", "пісок" , "жовтий" і "дуже великий"... Наприклад, це такі поняття, як "правильний", "поганий", "(не-)справедливий" та багато інших, які мають морально-ціннісне забарвлення.

А у притчі - йдеться про абстрактні речі, які ну ніяк не відносяться до того. що є для нас цінностями чи святинями. Уявіть, наскільки зростає градус несприйняття, експресії, емоційності тих, хто світ сприймає суттєво не так. як ми... -  якщо мова йде про те, що насправді для нас є цінностями. І  люди, які мають систему цінностей і переконань, не тотожну з нашими, швидко відторгаються від нашої "бульбашки"

І тоді може статися так: чим міцніша і більша "бульбашки" світоглядів тих. хто проявляє  солідарність з нашим світоглядом, тим важче нам сприймати тих, хто має до деякої міри (не надто) інші цінності, ніж ми.