суботу, 9 березня 2024 р.

Побіжно подивився на текст, опублікований нашою українською авторкою, що пише на актуальні теми церковного життя.

https://www.religion.in.ua/main/analitica/50942-yak-budut-zaboronyati-rpc-komentar-do-zakonoproektu-8371-chastina-1.html

Тільки кинув погляд, тому що розбиратися детально в цій темі у ці дні не виходить.

Що я думаю?

Наче всі ми розуміємо, що сучасна ідеологія і практика мп - це одна з найголовніших скреп кремлівського режиму.

Наче всі ми розуміємо, через яку структуру було найбільш ефективно і безпечно вносити інформ наративи та створювати потужне і супербагате політичне лобі в укрполітикумі.

Навіть наша основні гілки влади розуміють (принаймні, проукраїнські фракції цих гілок), що логіка війни не може не вказувати на необхідність нагального і ефективного знешкодження ідеологічних ресурсів противника в Україні.

(Уточнюю, для ясності:  "ідеологічні ресурси противника в Україні" та Упцмп не тотожні. Але й не цілком відмінні сутності).

Отже, будь-яку системну послідовність дій, що направлені на ідеологічний захист України, треба підтримувати.

У такому достатньо великому за обсягу документі як законопроєкт, зокрема, законопроєкт № 8371 щодо діяльності релігійних організацій в умовах російської агресії проти України, однозначно мають бути конструктивні і позитивні пропозиції.  Якщо вони хоч трохи є - їх при  аналізі треба відзначити, підтримати.

Якщо є, з чим ми не погоджуємося - звичайно, слід логічно пояснити свою позицію.

Цей метод дискусії: 1) відзначити слушне в опонента і 2) аргументованими судженнями за правилами логіки показати хибу в опонента - вчать (вчили) в европейських У-тах з ХІІ століття...

Тому мені особисто кучеряві метафори і фонтани експресії заважають... 

Усі  законопроєкти і закони не ідеальні. Прийняття законопроєкта, в якому є помилки, але визначені підходи для вирішення проблеми - це щось у порівнянні з непорушним і безпросвітним туманом останніх років.

Отже, в тексті шановної авторки бачу багато аларму (або, перепрошую. "хайпу"), але , оскільки я предметно цією темою не займаюся, не бачу безсумнівно переконливих (для мене) причин такої інтенсивності емоцій та метафор у тексті. Такий стиль викликає недоречний ажіотаж та оглушливі оплески тих, проти чиєї ворожої до України діяльності, власне, запропоновані кроки направлені.

Отже, закликаю не до оглушливої критики - а до конструктивної співпраці над ефективним вирішенням основної мети. Sic.