Виявляється, геніяльна поезія - це не лише застиглі скрижалі класиків. Сучасне. Андрій Хливнюк - знімаю капелюха.

БЕЗОДНЯ

Руками, вустами, волоссям, плечима
Мовчанням, словами, думками, очима
Однакові різні, ми рівні сьогодні
Між нами півкроку, між нами безодня
Маленька сховалася в темряві лячно, лячно
Я все відчуваю, я всю тебе бачу
І ковдрою теплою, кожухом стану
Якщо ти попросиш, як не перестанеш

Вустами, світлинами, текстами, снами
Не передати, що діється з нами
І знаю, як часом буває самотньо
До тебе півкроку, до тебе безодня

Якби докричався, якби ти почула
Навшпиньки, навпомацки, навпіл лечу я
Скажи, чи нам з іншими буде так само
Руками, плечима, волоссям, вустами
Тебе, тебе

Я там посеред ночі кличуть
Тебе, тебе
Не продам і не позичу
Тебе, тебе

Скелею із солі стану
Але, але
Наш світ під три чорти несеться
Як вибуху хвиля
Як річкою крига
Нехай шкереберть все це
І догори дригом
Твій голос прямісінько

Тебе, тебе я дармо серед ночі кличу
Тебе не продам і не позичу
Тебе скелею із солі стану
Але, але

Віритимемо в останню
Віритимемо в останнє

https://www.youtube.com/watch?v=DZFetvNNg-E