СВ. ВЕНЕДИКТ НУРСІЙСЬКИЙ: РОЗСУДЛИВІСТЬ, ДОВІРА ДО СВОБОДИ ОСОБИСТОСТІ, ПОВАГА ДО ОСВІТИ, ДОРАДЧІСТЬ.
27 березня східні християни, що живуть за юліанським стилем, ушановують БЕНЕДИКТА НУРСІЙСЬКОГО (480-543), а за новоюліанським або григоріанським стилем його пам'ять 14 березня.
Слід визнати, що наша ієрархічна піраміда "потужності" святості склалася у візантійських, а потім москов-ських координатах. Тому наш богослужбовий календар згідно Типікону визнає най-най-значними тільки святих східної частини християнської ойкумени. Окрім апостолів, ми маємо урочисто святкові тексти служб трьом "вселенським святителям", ще св. Миколаю, Кирилу і Атанасію, Димитрію, Варварі, Катерині - це в основному четверте століття. Перше тисячоліття - здається, ще є урочисті служби деяким монахам. На цьому все. А вже з часів установлення християнства у нас - ми бачимо урочисті служби лише святим Русі (а згодом у Московії-Росії мали потенціал написати святкові служби і власним святим).
І, як контраст - на жаль, ми, православні, церковно практично не шануємо великих світильників Заходу, ще не розділеної Церкви: Амвросія, Августина, великих пап Лева, Григорія, Мартина сповідника, богословів і письменників Іринея Ліонського, Ісидора Севільського, Іларія, Ієроніма, багатьох інших. А подвижники ІІ тисячоліття - це окрема тема, вона має бути переосмислена православними.
Щодо Бенедикта - це дивовижно розсудливий, тверезий і зрозумілий для нас учитель і організатор. Його принципи організації чернецького життя були успішно реалізовані протягом декількох століть. Монахи-БЕНЕДИКТИНЦІ були світильниками Европи у т. зв. "темні" віки. Його підходу властива. християнська соборність, він напрочуд актуальний для нас.
Бенедикт на власному досвіді та досвіді спілкування з іншими монахами міг оцінити різні форми, в яких у той час реалізовувалося монашеське покликання та виділити з них найпродуктивніший, як він вважав – киновії (спільножительні монастирі). Сам Венедикт деякий час прожив як пустельник, але він мав спілкування і з спільножитними іноками, і з мандрівними тощо. Досвідченість та широта підходу дозволила йому залишити для нащадків пречудовий Статут монастирів по чину св. Бенедикта, або бенедиктинців, як цей орден зараз називають.
В цілому принципи Статуту Бенедикта відображають ментальність раннього християнського Середньовіччя. Але він написаний тверезо, розрахований на звичайних людей – на відміну від Статуту Пахомія, який здатні виконувати лише дуже талановиті аскети. В статуті передбачені різні види занять, які гармонійно поєднані. Дається розумна міра і молитві, і праці, і читанню духовної літератури, і відпочинку. Втім, статут не передбачає можливости ченцю багато залишатися на самотині – автор вважав, мабуть, що його послідовникам кориснішим буде постійний стимулюючий вплив один на одного.
Безперечно, Статут Бенедикта опирається на наявний духовний досвід західнохристиянської традиції. Тут є немало від ідей св. Августина, дуже багато від Іоана Касіяна, значною мірою на Статут вплинули «Правила Учителя» (лат. Regula magistri), які увійшли в монастирську культуру Заходу за три десятиліття перед тим. Але Венедикт, маючи на увазі ці «Правила», суттєво скоротив їх і більше уваги приділив необхідності братерської любови. Взагалі, тема любови до Бога і ближнього є центральною в підході св. Венедикта. Його Статут пропонує 72 правила, які стали широко відомі. Ці правила лаконічні, більшість із них є алюзіями на Євангеліє. Але варто звернути увагу, що нагорі цього списку є такі заповіді, як турбота за бідних, хворих; утішення скорботних та тих, хто переживає труднощі тощо. Взагалі, у західній традиції відразу ж було розуміння того, що віддалення від світу – зовсім не означає відцурання тих, хто перебуває у цьому світі.
В концепції Венедикта велике значення має така чеснота як розсудливість. розважання. Це наш вільний переклад латинського discretio, це слово ще можна перекласти як розбірливість, розрізнення. У розділі про настоятеля монастиря святий Бенедикт каже, що discretion-розрізнення є мати всіх чеснот. Розрізнення - це знання і дотримання міри, відмова від непомірності в діянні. Щоб не працювати 16 годин на день, а то і більше, і так день за днем, не накладати на себе нові важкі завдання. Святий Бенедикт говорив, що якщо він буде доводити свою паству до перевтоми, то настане день, коли вони не витримають і зламаються. І він - також.
Чернече Правило Бенедикта тверезе, конкретне, практичне, враховує людську недосконалість, веде до святості не жорсткістю і примусом, але умовляннями, турботою, молитвою на тлі праці, дисципліни і першості молитви. «Статут Св. Бенедикта написаний для монастиря, в якому живуть недосконалі монахи. Він передбачає, що в цьому монастирі матимуть місце і скарги, і погане поводження. Він збирається дізнатися людську природу, працювати з нею, і зробити людей краще. ... Св. Бенедикт розумів, що пише Статут для звичайних людей. ... Св. Бенедикт вчить нас, як бути практичним, помірним, стійким. Він ділиться з нами своїм здоровим глуздом », - пише брат Бенет Твідтен, OSB в коментарі до Правила.
Тому можна вважати, що Венедикт відстоює тверезий підхід, повагу до звичайної людської міри.
У Статуті передбачається, поряд із принципом єдиноначалія (послух обраному абату) також і певні елементи соборности – настоятель має з важливих питань творити раду із досвідченими ченцями.
Завданням Бенедикта, як він сам про те говорить, було створити «школу служіння Господу». Цій «школі» належало зіграти важливу роль в збереженні християнської культури протягом раннього Середньовіччя і в визначенні характеру подальшого розвитку середньовічного суспільства.
Згодом бенедиктинські монастирі самі вже засновували школи. Завдяки доброзичливому ставленні монахів до основ ще античної освіти, були засвоєні принципи «семи вільних мистецтв», які справили тривалий вплив на принципи европейської освіти.
Як показник впливу підходу св Бенедикта можан проілюструвати, що у 15 ст. Европа налічувала 15 тис. монастирів ордену Св Бенедикта. У 19 ст. їх стало декілька сотень.
У лекції 4.3. онлайн-курсу Відкритого Православного Університету"Динаміка особистості. Християнський погляд" проводиться місток між людинолюбним ученням авви Доротея та підходом св. Бенедикта.
